Личаківський район м. Львова. ДНЗ № 12
 
опис





Сторінка психолога

Практичний психолог: Леськів Ірина Ігорівна

 

ЧИ ЗАЛЕЖИТЬ ВАША ДИТИНА ВІД КОМП'ЮТЕРА


Комп'ютерні ігри – риса нашого сучасного життя. Сьогодні вони стали не лише розвагою, а й певним носієм культури, оскільки фокусують сучасну мораль та етику. Комп'ютер, як будь-який носій культури, одні можливості для самовираження створює, а інші обмежує.Сучасні діти можуть легко працювати з різними комп'ютерними новинками. Але головне: щоб вони не потрапили в залежність від ” комп'ютерного друга ”, а все-таки цінували і прагнули до живого, емоційного, людського спілкування. 

СПЕЦІАЛІСТИ визначають наступні ознаки залежності дитини від комп'ютера:

  • Дитина їсть, п'є, готує уроки біля комп'ютера
  • Дитина провела хоча б одну ніч біля комп'ютера
  • Повертаючись додому, дитина одразу сідає за комп'ютер
  • Добре почувається за комп'ютером, відчуває певну ейфорію
  • Якщо дитина позбавлена можливості сидіти за комп'ютером або вимушена займатись якоюсь іншою справою - вона стає дратівливою, неспокійною
  • Дитина починає більше часу проводити за комп'ютером і зменшує час для занять, домашніх справ, повністю чи частково втрачаючи до них інтерес
  • Починає часто конфліктувати з близькими людьми через свою діяльність
  • Починає говорити неправду
  • Очікує слідуючого “ сеансу ” життя у віртуальній реальності, через що покращується настрій


СПЕЦІАЛІСТИ ЗАУВАЖУЮТЬ, ЩО без шкоди для здоров'я дитина може працювати за комп'ютером не більше 15 хвилин підряд, підліток – 1-2 години ( після 2 годин у 73 % підлітків з'являється зорова та загальна втома ). Комп'ютер може стати помічником і “ другом дитини ”, якщо дорослий буде розповідати про його позитивні сторони: за допомогою комп'ютера можна створювати незвичні малюнки, сюжети, музичні твори, відшукати цікаві сайти про живу природу, історичні події тощо.

Варто нагадувати дитині про обов'язкове виконання після роботи за комп'ютером гімнастики для очей:


Міцно заплющити очі на 3-5 сек, потім розплющити на 3-5 с. Повторити 6-8 разів.
Швидко поморгати протягом 30 с.
Подивитись у вікно, знайти нійвіддаленішу точку і затримати на ній погляд. 
“Написати” очима цифри від 1 до 1 до 9.
“Намалювати” очима 6 горизонтальних вісімок і 6 вертикальних.
“Намалювати” очима 6 геометричних фігур (коло, квадрат) за годинниковою стрілкою, потім - проти.

 

 

 

ГІПЕРАКТИВНІ  ДІТИ

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ: 

 

1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах;

2. Уникайте повторень слів «ні» і «не можна»;

3. Говоріть стримано, спокійно і м'яко;

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити;

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію;

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги;

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові;

8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо - це чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив;

9. Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером;

10. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

 

 

 

 

МОЮ ДИТИНУ НІЧОГО НЕ ЦІКАВИТЬ

 

 

 

Педагоги та психологи б'ють на сполох: збільшується кількість дітей з низьким рівнем пізнавальної активності. Батьки хвилюються: нічого не хоче робити, цілими днями сидів би у телевізора і дивився би мультики. Гірко бачити в очах п'ятирічної дитини байдужість та апатію. Спробуємо розібратися в причинах нудьги дітей та шляхах її подолання.

1 причина - У дитини забагато іграшок.

Коли людині легко дістається усе, що можна забажати, зникає інтерес до будь-чого. Якщо поспостерігати за дитиною, в якою є надлишок іграшок, побачимо, що сюжетна гра не відбувається. Дитина довго перебирає іграшки, відволікаючись кожного разу на наступну, а потім втрачає інтерес до них взагалі. 
    Багато разів я чула від батьків, що подарували коштовну іграшку, а дитина нею погралася менше півгодини та закинула, як усі інші.
Гра та творча думка виникає у дитини лише в тому разі, коли вона знаходиться в умовах  необхідності знайти іграшки-замінники. Згадаймо своє власне дитинство - Будь яка паличка могла стати і шпагою, і чарівною паличкою, і лялькою \ в залежності від наших ігрових задумів\
     Деякий брак необхідних для гри атрибутів спонукає мислення дитини до творчості, ініціативи та розвитку сюжету самої гри. - Перед тим, як грати в сім, треба виліпити посуд,  побудувати з конструктора меблі і т.і.
    Таким чином, дитина не тільки відтворює відомі їй дії дорослих, але й дізнається більше про роботу людей різних професій. - Розвиваються  уявлення про оточуючий світ. А головне, дитина із споживача перетворюється на творця. Отримує досвід самостійності, ініціативи та досягнення свого задуму.

Порада. Ховайте частину іграшок. І через деякий час міняйте їх місцями. Ті, що лежали у сховищі - давайте в активне користування, а ті, якими дитина гралася постійно, відсилайте у резерв. В такому разі дитині буде легше вибрати чим гратися. Скоріше буде  відбуватися прибирання іграшок. І кожен раз старі іграшки будуть сприйматися дитиною як нові. 
Для того, щоб визначити які саме іграшки мають відправитися  у «відрядження», спостерігайте за дитиною, і забирайте у сховище  ті іграшки, якими дитина грає мало. Виключенням можуть бути тільки 1-2 найулюбленіші іграшки, якими малюк грається весь час.

2 причина - Дитина переважена діяльністю та знаннями.

Буває, люблячі батьки, розуміючи роль раннього навчання та спілкування з дитиною, намагаються практично цілодобово «нашпигувати» її  пізнавальними знаннями та діяльністю. Такі діти вже в 4 роки крім дитячого садка, нерідко відвідують різні гуртки та центри розвитку. І не один-два, а безліч. Навчаються і мовам, і мистецтвам, спортом займаються. 
     І кожна хвилина спілкування дорослого з дитиною в такій родині наповнена корисними знаннями. І мало - емоціями.
Дорослі по дорозі до дому, приміром, розказують дитині про природні явища навколо, про транспорт і т. і.- Здається, що ж в цьому поганого? - Усюди чуємо, що дітям приділяється мало уваги, і що треба використовувати будь-яку можливість для спілкування з дитиною.
Так воно і є. 
     Але, усе, добре в міру, чого занадто, то шкодить. Переїсти можна не тільки солодощів, але й знань буває іноді забагато. Якщо зразу з'їсти цілу коробку цукерок, від неї може і знудити. Той же ефект ми отримуємо від зайвої інформації. - Згадайте себе під час сесії чи тривалого семінару. На якомусь етапі ви раптового розумієте: «Я більше не можу! Інформація вже з вух лізе!»  А у дитини-дошкільника нервова система ще розвивається, недосконала. Абсолютно природньо спрацьовує захист від такого життя - свідомість блокує пізнавальну діяльність і дитина  втрачає інтерес до будь-чого. Може навіть спостерігатися регрес,  наприклад, в 4 роки знала усі букви, а в 5- «забула».

Поради уважним батькам запобігти пересиченню знаннями у дитини:
- Малюк повинен мати вільний час Коли він сам обирає чим йому займатись. Хоч  стрибати, хоч лежати, хоч малювати.
- Наповніть життя дитини позитивними емоціями більше, ніж інформацією. Дитина-дошкільник це світ емоцій. Будь які знання ними природно засвоюються лише через емоцію сприйняття та у грі. 
- Знайомити дитину з новим краще у вигляді запитань, а не розповідей. Краще, якщо дитина сама звертає увагу на якийсь предмет чи явище. А дорослий вже «йде» за інтересом дитини та допомагає дослідити об'єкт. Доповнюючи та збагачуючи знання, які у дитини вже є, маємо можливість сприяти подальшому розвитку вашого розумника. Так, наприклад, дитина чи ви самі звертаєте увагу на берізку, яка росте у дворі. Побудуйте бесіду з дитиною про неї на основі порівняння з кущами, або квітами. Або,  нехай дитина пригадає як ця ж берізка виглядала восени, влітку чи зимою. - Таким чином дитина вчиться узагальнювати, порівнювати, аналізувати. А, головне, самостійно здобувати нові знання.

3 причина, тісно пов'язана з першою - надмірна опіка та контроль.

     Якщо ваш син чи дочка живе на усьому готовому, увага усіх членів родини концентрується в першу чергу на потребах та забаганках малюка - це атмосфера несприятлива для  всебічного розвитку 
Природа людини така, що для її розвитку потрібна власна мотивація. 
А коли за дитину про все подбали, усе їй надали в найкращому вигляді,  від всього застерегли, усе організували та про усе розповіли, усе проконтролювати - про яку  ініціативність та активність може йти мова?
    Інколи занадто дбайливі батьки, помічають, що їх дитина подовгу сидить і нічого не робить. Або зранку дуже повільно встає. Їй потрібно десять раз сказати, що  треба йти чистити зуби, одягатися та сідати їсти. Кожен крок дитини в такій сім'ї суворо регламентований та підкорений заведеним правилам. 
     В такій атмосфері дитина виросте або безініціативною людиною, яка буде і надалі чекати дріб'язкової опіки та контролю, покрокових підказок що, коли, де і як робити. Або дуже швидко почне бунтувати. І тоді виникнуть проблеми у керівництві поведінкою малюка.
    Спробуйте залишити дитину у спокої. Не підказуйте що вона має робити. Подивіться що буде відбуватися. Зачекайте, поки вона сама до вас звернеться з якимись пропозиціями проханнями або питаннями. 
По природі дитина активна та допитлива. Дітей до 5-ти років тому й звуть чомучками, що вони задають багато запитань. Не ігноруйте їх.

Порада. Краще запропонуйте дитині поміркувати і разом з нею знайдіть відповідь. Обов'язково похваліть і підкресліть, що відповідь на своє питання дитина знайшла сама. Схвалення дорослого - для малюка відмінний стимул пізнавати навколишній світ і надалі.

4 причина - відсутність домашніх обов'язків у дитини.

      Як наявність обов'язків дитини пов'язана з рівнем її пізнавальної активності? - Тільки активна, самостійна та ініціативна людина здатна прагнути подальшого розвитку та удосконалення. 
«Ми не можемо нічому навчити іншу людину. Можемо лише сприяти її власному розвитку. Та створити відповідні умови для цього»- сказав класик позитивної педагогіки та психології А. Маслоу.
    Дитина вже з 3-х років повинна мати обов'язки. Прибрати свої іграшки на місце. Покласти посуд в раковину після їжі. Допомогти дорослим підготувати стіл до вечері. Полити вазони. Якщо в 2-3 роки це окремі доручення, які дитина виконує разом з дорослим, то з 4, а тим більше, з 5-ти років це мають бути постійні обов'язки, які дитина виконує навіть без нагадувань. 
    Навіщо? - В першу чергу для того, щоб дитина мала можливість відчути себе рівноправним членом родини. Дорослим Щоб розуміти, що не тільки він або вона потребує турботи оточуючих, а й дорослі потребують допомоги в побуті.

Порада. Не бійтеся показати малюку свою втому, незадоволення та роздратування. Людина  має право на почуття. І дитина, і дорослі. Демонструючи свої негативні почуття, навчіть  дитину способам допомоги.. Наприклад, принести ковдру для бабусі, в якої болить голова, сісти поряд та тихенько розказати що цікавого було сьогодні в дитячому садку. Або допомогти в тій же підготовці до вечері. І навпаки, коли дитина потребує співчуття та допомоги, запитайте, чим ви можете їй допомогти. - нехай сама вибере спосіб покращення свого стану. \дайте дитині приклад, що для цього дуже рідко потрібні матеріальні витрати. Значно ціннішими виявляються душевні дарунки\

5 причина - система цінностей, прийнятна у сім'ї.

Якщо дорослі члени родини впевнені у тому, що має сенс займатися лише діяльністю, яка приносить  лише конструктивні вигоди та результати, то не треба дивуватися тому, що дитині ви будете вимушені якимсь чином пояснювати вигоди отримання знань. При чому, аргументи далекої перспективи - «коли виростеш, заробиш багато грошей»- не працюють. З маленькою дитиною тому що це нереально далека перспектива. А з більш дорослими, тому що вони вже  бачать, що освічена людина  рідко живе  більш забезпечено, ніж  малоосвічена.
Культивування в родині інтересів вигоди, достатку і використання всього, що є навколо на свою користь \ людей, ситуацій, матеріальні блага \ атрофує моральне почуття, жвавий інтерес до людей та світу. І перекриває  канал зв'язку з Творцем - джерелом натхнення й творчості

Виховання - процес взаємний. Не можна розвивати дитину не розвиваючись самому. Тому, живіть творчо та легко, любіть себе, своїх дітей та людей загалом. Даруйте радість і радійте новим враженням від  кожного дня. Побачте самі і навчіть діток бачити чарівність та красу в  буденних речах.

 

 

 

 

 

Адаптацiя дитини у дитячому садочку

 

       Для того, щоб Ваша дитина швидко й легко звикла до нового способу життя, що його пропонує дитячий садок, відчувала себе   у групі упевнено й комфортно, ми просимо Вас про співпрацю в період її адаптації до нових умов.

 

   У дитячому садку дитині треба звикнути до:

 

—нових дорослих людей, які про неї піклуватимуться;

 

—нової обстановки, приміщень, меблів, іграшок;

 

—товариства своїх однолітків;

 

—нового розпорядку дня.

 

     Вашій дитині простіше звикати до цього поступово.

 

     Тому ми просимо Вас уперше прийти з дитиною тоді, коли в групі не буде інших дітей, або буде їх мало, і вихователь зможе познайомитися з Вашим малюком, а він — вивчити нову для нього дорослу людину. Дитина відчуватиме себе упевнено, якщо Ви спочатку будете поряд із неюПерші дні бажано приводити дитину о 9.00, нагодувавши її снідан­ком, і забирати додому через 1,5 – 2 години на протязі адаптаційного періоду, поки дитина не звикне. Про це Вам розповість вихователь.

 

Якщо дитина досить легко адаптується до нового для неї укладу життя, Ви можете залишати дитину в дитячому садку для денного сну. Першого та другого тижня просимо забирати дитину одразу після обіду (приблизно о 12.30), потім – після денного сну.

 

Удома в адаптаційний період треба ставитися до малюка терпимо й уважно. Коли щось турбує Вас у зв'язку з дитячим садком, не обгово­рюйте це при дитині, але обов'язково поділіться всіма побоюваннями зі співробітниками нашого закладу.

 

Просимо Вас розповісти вихователеві про дитину якомога більше — усе, що Ви вважаєте особливо важливим.

 

Ми готові прислухатися до всіх Ваших побажань.

                                                                                           .